За 5 км від Івано-Франкового (Янова) розташоване село Страдч, яке відоме Страдецькою горою (359 м), вкритою сосновим лісом. З її вершини за доброї погоди відкривається широка панорама Розточчя. На північному схилі є печера, оповита легендами.
Перший запис про монастир в Галицько-Волинському літописі, під назвою «Печера Домажирова», датується 1242 роком. Хоча його історія сягає значно давніших часів. За переказами, ще в ХІ столітті двоє ченців, що за легендою примандрували сюди з Києва, поселилися у видовбаній у піщаному пагорбі невеличкій печері. Невдовзі до них приєдналися інші ченці, а заснований ними підземний монастир став другим за значенням після Києво-Печерської лаври у давній Русі.
Давня чернеча традиція розвивалася у Страдчі до ХІІІ ст., доки монастир не був зруйнований численними татарськими набігами. Постійні татарські набіги, зрештою, привели до занепаду монастиря – останні ченці пішли звідси десь у XIV столітті. Від того часу село називають Страдч, від слова «страждати»
З тих часів монастирські печери збереглися майже без змін. В їх основі – довга (майже 40 метрів завдовжки) підземна галерея із кількома відгалуженнями – загальна довжина вирубаних ченцями у кам’яній товщі підземних коридорів сягає 270 метрів.
Варто додати, що святість Страдчанської гори та храмів підтвердив навіть Папа Римський Пій XI. Паломники та просто мандрівники навіть нині розповідають про особливу атмосферу, яка панує у печерах.
#Страдч #скельниймонастир #місцесили